Єпархії УПЦ можуть ліквідувати, не чекаючи рішення щодо митрополії?

Суд. Колаж СПЖ

Вже понад рік триває судовий процес за позовом ДЕСС про ліквідацію Київської митрополії УПЦ, і кінця йому поки що не видно. Засідання часто переносяться, суд розглядає різні клопотання. 24 вересня 2026 року ДЕСС повідомила, що Верховний суд відкрив чергове апеляційне провадження в цій справі – за скаргою Київської митрополії.

У багатьох це створює ілюзію, що, доки суд не ухвалить рішення у справі Київської митрополії, єпархіям, монастирям та іншим релігійним організаціям УПЦ не загрожує припинення діяльності за Законом № 3894-IX «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» (закону про заборону УПЦ).

Нагадаємо логіку цього закону. Київська митрополія забороняється через афілійованість з РПЦ. Єпархії забороняються через афілійованість з Київською митрополією. Парафії та монастирі – через афілійованість зі своїми єпархіями.

Здоровий глузд підказує, що без судового рішення про заборону Київської митрополії далі за цим ланцюжком рухатися не можна. Але юриспруденція має свою логіку. А держава, яка вирішила заборонити найчисленнішу церкву в країні, – і поготів особливу.

І ось ми вже бачимо хвилю дій ДЕСС проти єпархій, монастирів і синодального відділу: перевірки, приписи та позови про припинення діяльності.

• 13 липня 2026 року суд відкрив окрему справу № 855/8/26 про припинення діяльності Свято-Покровської Голосіївської пустині. Перед цим ДЕСС провела окреме дослідження монастиря, виявила ознаки афілійованості та визнала його афілійованою організацією.
• 22 липня ДЕСС виявила ознаки афілійованості Почаївської лаври.
• 24 серпня – ознаки афілійованості Запорізької єпархії.
• 4 вересня ДЕСС розпочала перевірку Балтської єпархії.
• 9 вересня – ДЕСС виявила ознаки афілійованості Бориспільської єпархії.

В усіх цих випадках головна підстава їхньої «провини» – належність до Київської митрополії.

Паралельно з'явилися процеси зовсім іншого типу – проти Ровеньківської єпархії та Синодального відділу УПЦ у справах сім'ї. Тут ДЕСС будує свої вимоги не на афілійованості, а на засудженні уповноважених осіб цих організацій. Докладніше про них – нижче.

Чому ДЕСС розвинула таку активність? Чому відомство поспішає поперед батька в пекло? І що буде, якщо суд відмовить у ліквідації Київської митрополії?

Київська митрополія вже визнана афілійованою з РПЦ

Щоб зрозуміти те, що відбувається, потрібно уважно подивитися на позовні вимоги ДЕСС у справі Київської митрополії. Визнати митрополію афілійованою з РПЦ ДЕСС узагалі не просить. Закон цього й не передбачає: для такого визнання достатньо рішення самої ДЕСС. Таке рішення є – наказ № Н-127/11 від 27 серпня 2025 року. Ним Київську митрополію УПЦ офіційно визнано «афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена».

У позові ДЕСС вимагає:

• ліквідувати Київську митрополію як юридичну особу;
• передати державі належні їй кошти, майно та інші активи, крім культових;
• встановити дворічний... двомісячний строк для вимог кредиторів.

Тому, навіть якщо Шостий апеляційний адміністративний суд відмовить ДЕСС у позові, наказ про афілійованість із РПЦ автоматично сили не втратить. На жаль, формально Київська митрополія має саме такий статус. А отже,

ДЕСС може визнавати єпархії афілійованими з нею і на цій підставі вимагати в суді їх ліквідації.

Адвокати Київської митрополії чудово розуміють цю небезпеку. 8 вересня 2025 року митрополія попросила суд як захід забезпечення позову зупинити дію наказу № Н-127/11, але отримала відмову.

Крім того, Київська митрополія подала позов про визнання наказу № Н-127/11 протиправним та його скасування. Однак розгляд цієї справи наразі зупинено. Доки суд не ухвалить у ній рішення – причому саме на користь Київської митрополії, – вона зберігає статус афілійованої з РПЦ.

Афілійованість за ланцюжком

Закон № 3894-IX не вимагає, щоб ДЕСС доводила афілійованість із РПЦ кожної окремої парафії чи монастиря. Стаття 5¹ Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» в редакції Закону № 3894-IX запроваджує так звану похідну афілійованість. Це коли релігійна організація «афілійована з релігійною організацією, яка афілійована з іноземною релігійною організацією», діяльність якої заборонена в Україні.

17 липня 2025 року наказом № Н-107/11 ДЕСС затвердила перелік релігійних організацій, які входять до структури Київської митрополії або пов'язані з нею. До нього увійшли 154 юридичні особи.

16 вересня 2025 року Київська митрополія попросила суд заборонити ДЕСС надсилати цим 154 організаціям приписи про усунення ознак афілійованості з митрополією. У заяві зазначалося: інакше проти них можуть розпочатися окремі процеси, і пов'язаним з митрополією юридичним особам загрожуватиме припинення діяльності. 18 вересня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання відмовив. 29 жовтня 2025 року Верховний Суд залишив цю відмову в силі.

Того, чого побоювалися адвокати Київської митрополії, вже почалося. Голосіївська пустинь стала відповідачем за окремим позовом ДЕСС. Почаївській лаврі ДЕСС приписала подати рішення «про вихід Почаївської Лаври зі структури Київської Митрополії УПЦ». Таку саму вимогу отримала Запорізька єпархія.

Не доводиться сумніватися, що Бориспільська єпархія отримає від ДЕСС аналогічний припис.

ДЕСС пропонує єпархіям і монастирям зректися Київської митрополії. Так вони уникнуть визнання афілійованості з РПЦ та можливої ліквідації з позбавленням майна й іншими наслідками.

Це дозволить їм зберегти храми та інше майно, але з духовної точки зору означатиме розкол із Церквою. Крім того, велика ймовірність, що таку єпархію згодом намагатимуться інтегрувати до ПЦУ. Сказавши «А», доведеться сказати й «Б».

Чи чекатимуть суди на рішення щодо Київської митрополії?

Чи можуть суди ліквідувати Почаївську лавру, Голосіївську пустинь, Запорізьку та Бориспільську єпархії, а далі за списком і всі 154 релігійні організації, що входять до Київської митрополії, не чекаючи рішення щодо самої митрополії? Чи вони чекатимуть цього головного рішення?

Відповіді поки немає. Одна з підстав афілійованості монастиря чи єпархії – чинний статус Київської митрополії. Тому логічно припустити, що спочатку має бути поставлена крапка в питанні про цей статус, а вже потім – у похідних справах. Ключовим тут видається навіть не позов про ліквідацію митрополії, а її позов про скасування наказу № Н-127/11. Саме цей наказ, а не майбутнє рішення про ліквідацію, дає ДЕСС підставу для похідної афілійованості.

Така юридична логіка вже трапляється в судовій практиці, зокрема в нинішніх тяжбах УПЦ з державою. 9 вересня 2025 року Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження за позовом Київської митрополії про визнання протиправним і скасування наказу ДЕСС № Н-127/11. А 23 жовтня 2025 року суд зупинив розгляд цієї справи та визначив, що спочатку мають завершитися два інших процеси:

• справа № 320/40657/25 – про скасування більш ранніх наказів ДЕСС, зокрема наказу № Н-101/11 від 8 липня 2025 року про виявлення ознак афілійованості Київської митрополії з РПЦ;
• справа № 320/45143/25 – про скасування припису П-1 від 17 липня 2025 року, який вимагав усунути ці ознаки.

Проте немає гарантії, що суди підуть за цією логікою. Вони можуть і не відкласти рішення щодо єпархій і монастирів до завершення справ Київської митрополії.

Закон не зобов'язує суди чекати ліквідації самої митрополії, перш ніж ліквідувати структури, що входять до неї. Єпархія чи монастир можуть клопотати про зупинення справи про свою ліквідацію. Процесуальний закон передбачає обов'язкове зупинення, якщо справу неможливо розглянути до вирішення іншої. Але чи є така неможливість, оцінює сам суд.

До того ж ДЕСС у спробах заборонити УПЦ спирається не лише на афілійованість з Київською митрополією.

Другий шлях – взагалі без афілійованості

Пункт 5 частини другої статті 16 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає ще одну підставу для ліквідації релігійної організації – «засудження її уповноважених осіб за вчинення злочину проти основ національної безпеки України».

У цьому разі державі взагалі не потрібно встановлювати афілійованість організації з РПЦ. І цей механізм уже застосовувався на практиці.

9 вересня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд припинив діяльність Духовного управління мусульман Криму. Підстава – його очільника було засуджено за статтями 111-1 («Колабораційна діяльність») і 436-2 («Виправдання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників») КК України.

Звісно, Духовне управління мусульман Криму перебуває на окупованій території, і рішення українського суду на нього практично не впливає. Але прецедент створено.

27 серпня 2026 року суд відкрив справу № 855/11/26 про припинення діяльності Управління Ровеньківської єпархії. ДЕСС вимагає ліквідувати цю юридичну особу та передати державі її некультове майно. Підстава – її керівника засуджено за статтею 111-2 КК («Співпраця з державою-агресором»).

Ця єпархія, так само як і Духовне управління мусульман Криму, перебуває переважно на тимчасово окупованій території.

Але цікаве інше. Митрополит Пантелеймон (Поворознюк), заочно засуджений за співпрацю з державою-агресором, давно не є правлячим архієреєм Ровеньківської єпархії. Він очолював її з 2013 по 2021 рік, а потім став митрополитом Луганським та Алчевським. Проте в держреєстрі він досі значиться керівником «Управління Ровеньківської єпархії УПЦ».

Можливо, якщо суд ліквідує Ровеньківську єпархію, вона, так само як і Духовне управління мусульман Криму, особливо не постраждає.

Але, по-перше, це буде ще один прецедент – тепер уже щодо УПЦ. А по-друге, той самий митрополит Пантелеймон (Поворознюк) числиться і керівником юридичної особи «Місія Синодальний відділ УПЦ у справах сім'ї». Проти цього відділу ДЕСС уже подала аналогічний позов.

Виходить, відділ опинився під загрозою ліквідації лише тому, що Київська митрополія офіційно не змінила його керівника.

Є й ще один прецедент – менший за масштабом, але вже з ухваленим судовим рішенням.

15 вересня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення про припинення діяльності громади «Ікони Божої Матері "Казанська"» Горлівської єпархії в селищі Ярова Донецької області.

Підставою для рішення стали матеріали СБУ про причетність настоятеля громади протоієрея Миколая Зірки до колабораційної діяльності. У 2022 році Індустріальний районний суд Дніпра визнав його винним і засудив до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Знову ж таки, Яровa – зона активних бойових дій, і богослужінь там не проводять. Але прецедент є.

Звісно, можна поставити питання, чи має релігійна організація відповідати за злочини своїх посадових осіб. Можна сперечатися про те, чи може вирок конкретній людині бути підставою для ліквідації релігійної організації та, за великим рахунком, для обмеження свободи віросповідання.

Але нинішнє українське законодавство складено так, що суд може ліквідувати цілу єпархію та забрати її некультове майно. Для цього достатньо того, що людину, яка колись обіймала посаду її архієрея, було засуджено, до того ж заочно.

Висновки

Що робити єпархіям, монастирям та парафіям, щоб протистояти спробам їх ліквідації?

По-перше, «не дати приводу тим, що шукають приводу» (2 Кор. 11:12). Потрібно усунути всі юридичні недоліки. Наприклад, оновити в держреєстрі відомості про керівників, які давно не представляють організацію.

По-друге, використовувати всі законні механізми захисту – у судах та інших державних органах. Для цього можна звернутися, наприклад, до нещодавно створеного благодійного фонду «Свобода совісті», який надає правову допомогу духовенству УПЦ.

По-третє, зберігати єдність і вірність Церкві навіть під загрозою юридичної ліквідації. Хтось може спробувати схитрувати: формально вийти зі складу Київської митрополії, а фактично залишитися під омофором Блаженнішого Онуфрія. Такі спроби можуть обернутися ще більшим тиском і вимогою приєднатися до ПЦУ.

Святитель Кипріан Карфагенський нагадував: «Не може мати Бога Отцем той, хто не має Церкву матір'ю» («Про єдність Церкви», 6). Тому в дні випробувань для віруючого важливо не лише те, що станеться з церковною юридичною особою, а й те, чи зуміє він зберегти вірність своїй Церкві.

Читайте також