Від ватажка розбійників до вчителя ченців

Піски Нітрійської пустелі зберігають пам'ять про давні події, коли до віддалених єгипетських монастирів стікалися сотні шукачів духовного подвигу. Нам часто здається, що покаянний перелом здатний миттєво стерти глибокі звички людини. Нам здається, ніби звернення до Бога миттєво омиває душу, одразу перетворюючи несамовитого грішника на безпристрасного молитовника.

​Історія давньої Церкви розбиває об камінь ці наївні сподівання. Житіє преподобного Мойсея Мурина показує зовсім іншу реальність. Звільнення його серця від укорінених пристрастей потребувало близько трьох десятиліть суворої праці, де за кожним кроком уперед стояли гіркі поразки, безсонні ночі та граничне виснаження плоті.

​Сила Нільської долини

​До приходу в Скитську пустелю цей ефіопський велетень наводив жах на селища вздовж річки. Єпископ Палладій Єленопольський у «Лавсаїку» зберіг яскравий епізод, що показує нелюдську міць майбутнього ченця. Бажаючи помститися пастухові, який завадив нічному пограбуванню, ватажок зграї розбійників узяв у зуби меч, поклав одяг на голову і переплив розлитий Ніл у самий пік повені. Не заставши ворога, він зарізав чотирьох відбірних баранів, переправив туші назад, продав шкури і благополучно пропив виручені гроші разом із спільниками.

​Одного разу до келії старця вдерлися четверо озброєних грабіжників, які не підозрювали, до кого саме вони забралися. Преподобний не став оголювати зброю і проливати кров. Він із легкістю зв'язав усіх чотирьох, звалив собі на плечі, мов важкі мішки з соломою, і приніс злочинців до храму на суд братії. Здивовані грабіжники, впізнавши в ченці легендарного отамана нільських розбійників, кинули свій промисел, щиро розкаялися і прийняли постриг. 

​Шість років безсоння

​Однак приборкати тілесні пристрасті виявилося значно важче, ніж зв'язати грабіжників. Блудні помисли мучили молодого ченця з такою лютою силою, що він перебував на межі втечі зі Скиту. Досвідчений духівник авва Ісидор (Странноприймець) порадив йому посилити піст і молитовне правило.

​Преподобний поринув у сувору аскезу. Шість років поспіль він проводив ночі без сну, нерухомо стоячи на молитві посеред келії. 

​Тоді подвижник змінив тактику. Він залишив молитовний затвор і почав таємно служити немічним старцям, обходячи пустельні келії та носячи воду з далекого джерела. Одного разу вночі біля колодязя диявол завдав йому нищівного удару кийком по попереку. Монаха, що впав замертво, знайшли лише вранці. Цілий рік преподобний пролежав на одрі хвороби, ледве переставляючи ноги, і лише після цього хіть остаточно втратила над ним владу.

​Кошик сухих гріхів

​Так досвідчений воїн став учителем лагідності. Глузування з його смаглявої шкіри більше не зачіпало його. Коли язичники або ченці сміялися з його зовнішності, ефіопський старець приймав образи зі спокійною радістю, не відчуваючи жодної образи.

​Коли братія скиту зібралася судити одного ченця, що спіткнувся, преподобний Мойсей довго відмовлявся приходити на суд. Наполегливі прохання змусили його підвестися. Він узяв старий кошик, наповнив його сухим піском, звалив на спину і дрібними кроками пішов до зібрання. На запитання здивованих монахів старець дав просту відповідь: «Це гріхи мої сиплються позаду мене, але я не дивлюся на них, а прийшов тепер судити чужі гріхи». Братія, почувши ці слова, миттєво пробачила ченця, що згрішив.

​Завершення земного шляху єгипетського старця стало точним виконанням євангельських слів. Коли до Скиту наблизився загін варварів, преподобний відмовився тікати. Він нагадав учням попередження Спасителя про те, що всі, хто взяв меч, від меча й загинуть (Мф. 26:52). Старець благословив братію рятуватися втечею, а сам залишився зустрічати смерть разом із сімома вірними учнями. Чернець, що сховався неподалік, бачив, як на тіла загиблих ченців спустилися сім сяючих вінців. Так людина, що проливала кров у юності, спокутувала своє минуле мученицькою кончиною.

Читайте також